Керуючись Законом України “Про дошкільну освіту” (ст. 23), Базовим компонентом дошкільної освіти, Законом України від 06. 07. 2010 року № 2442-УІ “Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу” та Державною цільовою соціальною програмою розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів від 13. 04. 2011 року № 629, розроблена комплексна регіональна програма розвитку дитини дошкільного віку “Українське дошкілля”.

Мета програми - розширити змістовий компонент освітньої роботи з дітьми від двох до шести років, розкриваючи етнічні, історичні та соціокультурні особливості Західного регіону.

Завдання програми розглянуті через призму Базового компонента дошкільної освіти. Структуру програми визначають лінії розвитку дитини. У змісті програми виокремлюють розділи за віковою періодизацією: ранній вік (третій рік життя), молодший дошкільний вік (четвертий рік життя), середній дошкільний вік (п’ятий рік життя), старший дошкільний вік (шостий рік життя), в яких подані стислі психологічні характеристики дітей, завдання розвитку, зміст і форми освітнього процесу з кожного змістового компонента. Кожен розділ змістової частини програми завершується показниками компетентності дитини.

Програма побудована на принципах науковості, інтеграції, системності, комплексності, гуманізації змісту навчання та виховання.

Програма відповідає стратегічним завданням дошкільної освіти: реалізація особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти, прилучення дітей до системи цінностей, культури, традицій українського народу, формування в дошкільників цілісної картини світу.

Програма синтезує історичні надбання, нові досягнення теорії та практики дошкільної освіти, актуальні суспільні вимоги до неї, забезпечуючи гармонійний розвиток дитини.

 “Українське дошкілля” визначає завдання і зміст розвитку дитини віком від двох до шести років. Розгляд кожного вікового періоду розпочинається розділом “Психологічна характеристика дитини”, в якому подані вікові характеристики розвитку. Це дає змогу педагогові в освітньому процесі орієнтуватися на психологічні особливості розвитку дитини.

Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» вимоги до рівня розвиненості, вихованості, навченості дітей дошкільного віку визначаються Базовим компонентом дошкільної освіти України (державним освітнім  стандартом) і реалізуються Державною базовою програмою як основною та додатковими, рекомендованими або схваленими Міністерством освіти і науки України в установленому порядку. 

        У зв’язку з прийняттям Закону України від 06.07.2010 № 2442-VI «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу»,  розробленням Державної цільової програми розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року,  постала проблема надання обов’язкової дошкільної освіти всім дітям,  які досягли 5-річного віку. Для її розв’язання  передбачається запровадження різних форм охоплення дітей дошкільною освітою, зокрема, через організацію груп повного або короткотривалого перебування у дошкільних навчальних закладах  різних типів, форм власності, з різним режимом роботи, в тому числі сезонним, а також груп підготовки до школи при загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладах, соціально-педагогічного патронату,  тощо. 

        Враховуючи різну періодичність, тривалість охоплення дітей організованими освітніми впливами в умовах тієї чи іншої форми здобуття дошкільної освіти, необхідно диференціювати обсяги розвивальних, виховних, навчальних завдань  освітньої роботи з дітьми старшого дошкільного віку.

       Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» відображає запити практиків та, з урахуванням кращих на даний період теоретичних  і методичних рекомендацій, пропонує орієнтири змістового наповнення освітньої роботи з дітьми, націлює педагогів і батьків  на  особистісний розвиток дітей за основними напрямами та робить окремий акцент на ігровій діяльності – провідному виді діяльності для всього дошкільного дитинства,  незамінному засобі розвитку дітей.  Цим зумовлена структура програми. Основний програмовий зміст упорядковано за розділами:

•       «Фізичний розвиток», 

•       «Пізнавальний розвиток», 

•       «Мовленнєвий розвиток», 

•       «Художньо-естетичний розвиток», 

•       «Ігрова діяльність», 

•       «Трудова діяльність».

       У кожному розділі окреслюються ключові освітні завдання, подаються поради батькам стосовно організації спільного буття дорослих з дітьми та визначаються показники розвитку дітей.

Про користь

чарівної казки

Казки існують у світі стільки, скільки й люди. Казці батьки довіряють найдорожче — дитинство своєї дитини. З казки і розпочинається сприйняття цінностей у дитини, її знайомство з літературою, розвиток уміння логічно мислити.

Казка допомагає дитині в багатьох життєвих ситуаціях. Є такий метод у психології, який називається казкотерапія.

За допомогою правильної казки можна «вилікувати» дитину від сором’язливості або, наприклад, зрозуміти причини її поганої поведінки.

Кожна мама знає: кращий спосіб вкласти дитину спати, заспокоїти, розвеселити або зацікавити — прочитати казку. При цьому далеко не всі батьки знають, що чарівні історії можуть виконувати роль не тільки снодійного і «антидепресанту», а й психолога.

Казкотерапія — по суті — маніпуляції з чарівною історією, яку дитина повинна не просто вислухати або прочитати, а переробити, дописати на свій лад, розіграти за ролями, пояснити причини поведінки того чи іншого персонажа. Через те, що малюк наділятиме казкових героїв своїми переживаннями, на світ випливуть усі його образи і комплекси, які до цього моменту ховалися в таємних куточках душі. Зрозумівши, що конкретно хвилює і турбує дитину, батькам буде набагато легше знайти з нею спільну мову, допомогти їй розв’язати проблеми.

Щоб застосовувати казкотерапію на практиці, батькам слід пригадати з дитиною улюблену казку, а потім попросити дитину розповісти її заново. Але слід бути уважними, не перебивати, але й не забувати ставити уточнюючі запитання. У ході такої бесіди може з’ясуватися багато цікавого. Наприклад, виявиться, що Сірий Вовк з «Червоної Шапочки» був злим, тому що дівчинка і бабуся не хотіли з ним дружити і він почувався самотнім. Швидше за все, і ваш зірвиголова часто б’ється на дитячому майданчику зовсім не через кепський характер — просто інші діти чомусь не кличуть його у свої ігри. А царівна Несміяна плаче з ранку до вечора, бо її мама і тато весь час сваряться. У цьому випадку сумна королівна — ваша дочка, а її батьки — ви з чоловіком. Мабуть, ваші відносини хвилюють дитину набагато сильніше, ніж ви вважали.

З’ясувавши проблему, слід переходити до її розв’язання. Постарайтесь з’ясувати в дитини, що могло б виправити становище і порадувати царівну або як допомогти сірому Вовку. Але в жодному разі не можна підштовхувати дитину до відповіді, яка здається правильною вам, батькам. Переробляючи на свій розсуд казку, малюк вибере варіант, який найбільше відповідає його внутрішньому стану. І це буде відповідь, яка не тільки дасть ключик до розв’язання проблеми, але й дозволить дитині звільнитися від внутрішньої напруги.

Будьте пильні! Якщо дитина переписує хороший кінець казки на поганий, робить доброго героя надмірно жорстоким і мстивим або, пишучи історію, акцентує свою увагу на агресії і сценах насильства — варто звернутися до психолога. У серйозних випадках психокорекції, нехай навіть казкової, повинен займатися професіонал.